БАННО, безос. присудк. сл., діал. Шкода, жаль, сумно. Банно, милий, мій миленький, банно, А вже ж мов біле личко ціловане давно (Павло Чубинський, V, 1874, 280); То так йому банно було за своєю ненею, що сама лишається (Марко Черемшина, Тв., 1960, 118); — Мені здається, Що тужно і банно йому за кимсь (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 88).
БАННО
Тлумачення слова