БАНКРУ́Т, БАНКРО́Т, а, чол.
1. Комерсант, банкір, підприємець, що внаслідок розорення став неспроможним боржником. Річинського по смерті оголошено банкротом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 172).
♦ Злісний банкрут (банкрот) — особа, що, при наявності коштів, видає себе за неспроможного боржника. Я не банкрот, принаймні не злісний (Леся Українка, III, 1952, 678).
2. перен. Той, хто зазнав краху в своїй діяльності, виявився в чому-небудь ідейно або морально неспроможним.