БАНЬКУВА́ТИЙ, а, е, вульг. Трохи банькатий. Від нервозності її банькуваті очі ставали каламутні (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 163); — Я їх [ворогів] не боюся. Отого банькуватого Бенедикта та лякатимусь! — огризнувся Людомир (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 109).
БАНЬКУВАТИЙ
Тлумачення слова