БАНІ́Т, БАНИ́Т, а, чол., заст. Людина, оголошена поза законом; вигнанець. [Анна:] А хто баніт, той, звісно, утікач (Леся Українка, III, 1952, 394); Кожен братчик повинен позиватися в братському суді, а за порушення статуту виключають із братства, тобто відлучають від церкви. Тоді він — банит, людина поза законом (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 202).
БАНІТ
Тлумачення слова