БАНДУРКА, и, жін. Зменш. до бандура. Зробив [Котик] собі бандурку, узяв мішок і молоток і пішов до лисиччиної хатки (Українські народні казки, 1951, 45); Ішло два козаки степом, надибали дерево й сіли в холодку. Один на бандурці пограває, а другий слухає (Україна сміється, I, 1960, 105).
БАНДУРКА
Тлумачення слова