БАНДУ́РА, и, жін. Український народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми. Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на бандурі, а біля його стоїть, настороживши вуха, прив’язаний до дуба кінь, ніби слуха ту музику (Олекса Стороженко, I, 1957, 234); Взяв би я бандуру та й заграв, що знав, — Через ту бандуру бандуристом став (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 32); Так вдармо піснею! Торкнем бандуру! Хвала герою, воїну, буй-туру! (Павло Тичина, II, 1957, 207).
БАНДУРА
Тлумачення слова