БАЛИ, ів, мн., діал. Розмови, балачки. Всі ж не з балами стояли, Всі були по ділу тут (Іван Котляревський, I, 1952, 301); [Пріська:] Так чуєш, Максиме, яке діло. [Максим:] Нема коли слухати мені ваші бали (Степан Васильченко, III, 1960, 86).
♦ Бали точити (розводити) — вести пусті розмови, балачки. — До світу бали точать, а до півдня вилежуються (Степан Васильченко, I, 1959, 271); — Чого ж мовчиш, бабо? — Нема мені про що з тобою бали розводити (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 651).
БАЛИ
Тлумачення слова