БАЛАМУТИТИСЯ, учуся, утишся, недок.
1. Перебувати в стані неспокою, бути неспокійним. Повільніше билося серце, вже не так гарячково баламутилась кров у розслаблених жилах (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 346);
// перев. безос. Втрачати ясність, чіткість; наморочитися. Бачила виразно, що Яцеві почало баламутитися в голові (Іван Франко, II, 1950, 227).
2. Поводитися неспокійно, хвилюватися; виявляти непокору. Було із-за чого баламутитися людям: зовсім нікчемні ціни виставили наймачі в цей перший день ярмарку (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 80).