БАЛАМУ́ТСТВО, а, сер. Дії, поведінка баламута. — Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 245); [Калеб:] То мусить він із нею одружитись. Громада баламутства не попустить (Леся Українка, III, 1952, 66); — Баламутство припини, з голови Зіньку викинь (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 217).
БАЛАМУТСТВО
Тлумачення слова