БАЛАЛА́ЙКА, и, жін. Російський народний музичний триструнний інструмент з декою у формі трикутника. Іван приніс з другої кімнати балалайку і вдарив гопака (Олекса Десняк, I, 1955, 101); Вечорами вже молодь забігає до хати, балалайка побренькує, пісні гудуть (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 487).
БАЛАЛАЙКА
Тлумачення слова