БАЛАГУ́Р, а, чол., розм., рідко. Той, хто любить балагурити; балакун. Один з Троянської ватаги.. Сміленький був і балагур (Іван Котляревський, I, 1952, 87); Сам урядник, видно, штукар великий та балагур. Анекдотів знає тьму (Степан Васильченко, IV, 1960, 23).
БАЛАГУР
Тлумачення слова