БАЛАГУ́ЛЬСЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до балагула. На шляху задзвенів балагульський дзвоник, промчали коні, п’яна весільна пісня покотилася попідвіконню (Михайло Стельмах, II, 1962, 390);
// Належний балагулі (в 2 знач.). Велика балагульська бричка підкочувалась під один з багатших домів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 174).
БАЛАГУЛЬСЬКИЙ
Тлумачення слова