БАЛАГУ́ЛА, и, жін., заст.
1. Критий дорожній віз. Балагула ледве примітно підіймалась на пригорки, то знов спускалась у неглибокі долини (Нечуй-Левицький, I, 1956, 408).
2. Візник на такому возі. Не пішов я до кузні, тільки заплатив балагулі й привіз доктора з міста (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 56).