БАЛА́БУХА, и, жін., діал.
1. Ґуля. Під плечем така балабуха (Словник Грінченка); З тих балабух, що понависали над очима, полилася якась мутна вода (Панас Мирний, III, 1954, 173).
2. Невелика булочка. * У порівняннях. — А жіночка в нього яка? — своє товче Івга. — Кругла та пухла, немов балабуха (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 93).