БАЛАБО́НЧИК, а, чол., діал. Зменш. до балабон. І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 513); Очікували поїзда десятки візників із дзвониками та балабончиками на кінських шиях, на наритниках, навіть на віжках (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 8).
БАЛАБОНЧИК
Тлумачення слова