БАКУ́Н, у, чол. Сорт міцного простого тютюну. Спасибі за тютюн, бо се турецький, не бакун (Словник Грінченка); Дід закашлявся. — У тебе, Максиме, й бакун такий, як характер: усіх бджіл мені подушиш (Петро Панч, III, 1956, 162).
БАКУН
Тлумачення слова