БАКЛА́ГА, БОКЛАГА, и, жін. Невелика дерев’яна або металева плоска посудина, барило для зберігання води або іншої рідини. Потяг Охрім з двома баклагами до криниці (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 10); Цибулько, не мовивши слова, поставив баклагу (Андрій Головко, I, 1957, 278);
// Невелика металева, сплюснута з боків пляшка, яку носять при поясі у походах. І рушив він, гвинтівка та баклага Весь скарб його, на битву йшли сини (Андрій Малишко, I, 1956, 234).
БАКЛАГА
Тлумачення слова