БА́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. неперех. Створювати гучні короткі звуки; з силою стукати, ударяти. [Мамаїха (виносить запалену свічку):] Хто це там бахкає? В голові б йому бахкало! (Юрій Яновський, III, 1959, 107).
2. неперех. Гучно стріляти. — Хто воно ото в березі бахкав? — То панич горобці стріляв! — відповів Олекса… (Остап Вишня, II, 1956, 260); Оглушливо бахкала гармата в ярку (Олесь Донченко, III, 1956, 423).
3. перех. Пити горілку, вино. Іван бахкав чарку за чаркою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 352).