БАКАЛЯ́Р, а, чол., іст.
1. Учень середньої школи в XVII, XVIII і до середини XIX ст. Сюди, поганці-бакаляри! (Іван Котляревський, I, 1952, 93); А бакаляріврозігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Тарас Шевченко, II, 1953, 157).
2. Те саме, що бакалавр 1. Це був з тих старих ще панотців, з тих, що у бакалярів вчились (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 5);
// Дячок, що вчив дітей. Казав мені бакаляр промовити: «аз, аз». А як же я не вимовив — він по пиці раз, раз! (Пісні та романси українських поетів.., I, 1956, 293).