БАЙДУЖНИЙ

БАЙДУ́ЖНИЙ, а, е. Те саме, що байдужий 1. Згорда поглядають вони [чумаки] довкола, певні в своїх силах, байдужні до всяких життєвих незгод (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180); Він відвернувся, силкуючися надати свойому лицю згірдний і байдужний вигляд (Іван Франко, VII, 1951, 312); Знов [Рустам] присьорбнув чаю, куточком, ока простежив за Саїдом, який своєю байдужною мовчанкою починав лякати таджика (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 132).