БАЙДУЖІСІНЬКО, розм.
1. Присл. до байдужісінький. Він собі дививсь байдужісінько, наче крізь сон, на цю сцену (Нечуй-Левицький, I, 1956, 169).
2. у знач. присудк. сл. Те саме, що байдуже 2. Хай усі знають, що йому все байдужісінько, крім школи (Олесь Донченко, V, 1957, 147).