БАЙДА́РКА, и, жін.
1. Зменш. до байдара. По затоці снували байдарки (Леся Українка, III, 1952, 622); Там [у Зеленому Камені] виробляли байдарки, що славилися своєю легкістю та швидкістю (Микола Трублаїні, II, 1955, 222).
2. Спортивний човен з закритим верхом, в якому є отвір для одного або двох гребців, що гребуть дволопатевими веслами. Республіканські змагання з веслування на байдарках і каное входили до програми спартакіади (Спорт на Україні, 1958, 63); Він уявляє її собі по тому фото, що найбільше було йому до вподоби: на березі моря, біля байдарки, з веслом у руці… (Олесь Гончар, I, 1954, 158).