БАЙДА́К, а, чол.
1. заст. Великий човен, яким плавали по річках і морю. Ой заграй, заграй, синесеньке море, Та під тими байдаками, Що пливуть козаки (Тарас Шевченко. I, 1951, 199); — Без голоти теж не проживеш, — заговорив він примирливо. — ..Хто дуби та байдаки ганятиме Дніпром? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 58); Січ мала свій флот з човнів, які звалися чайками, або байдаками (Історія УРСР, I, 1953, 165).
2. діал. Те саме, що байда 2. Дід.. бив сокирою байдаки й стругав ложки (Юрій Яновський, Мир, 1956, 190).