БА́ЙДА, и, рідко.
1. чол. і жін. Безтурботна, гуляща людина, гульвіса. Всім до мене байдам байдуже (Микола Бажан, I, 1946, 101).
♦ Байди бити — те саме, що Байдики бити (див. байдики). — Ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 392).
2. тільки ж., діал. Шматок чого-небудь ламкого або крихкого (хліба, цукру, дерева). Галаган маю в хустині зав’язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (Василь Стефаник, III, 1954, 41).