БАЙБАРА́, и, жін., діал. Довгий батіг у пастухів. Замекали вівці, заляскали байбарами підпасичі, розлучаючи по дворах (Андрій Головко, II, 1957, 226); У селі є вигін, на якому пасуться телята, свині, гуси, вівці, кози, і коли голова сільради Гнат Рева їде куди-небудь.., то наказує кучерові, одноокому Кузьмі, розганяти їх байбарою, щоб не задавити котрогось (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 6).
БАЙБАРА
Тлумачення слова