БАЯ́Н, а, чол. Велика вдосконалена гармонія із складною системою ладів. Десь у юрбі, зовсім близько, заграв баян (Олесь Донченко, V, 1957, 135); Тихо співають [бійці] вечорами під традиційний матроський баян (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 331).
БАЯН
Тлумачення слова