БАГРОВИЙ

БАГРО́ВИЙ, а, е. Густо-червоний. Ой чого ти, роженько, сама в городі, Рожа моя повна, червона, багрова? (Павло Чубинський, III, 1872, 432); Підіймалося сонце над степ, Мов багровеє коло (Іван Франко, XII, 1953, 514); Саїд схопився і щось хотів заперечити, а обличчя з блідого, втомленого зробилося червоним, аж багровим (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 324); Місяць був багровий, немов увібрав у себе відблиски крові (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 30);
//  Густо-червоний з легким синюватим відтінком. Швидким рухом зняла [Настя] браслети і показала багрові синці від мотузків на руках (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 246).