БАГРОВІ́ТИ, ію, ієш, недок.
1. Набирати багрового кольору, ставати багровим. — Бреше вона! — вигукнув піп, багровіючи від сорому і злості (Анатолій Шиян, Гроза…, 1956, 259); Як розтоплений метал, воно [сонце] багровіло й тануло за горизонтом (Іван Ле, Історія радості, 1947, 70).
2. Виднітися, виділятися своїм багровим кольором. Тачанка його, багровіючи килимами, стоїть впоперек колій просто на рейках (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 523).