БАГО́Р, гра, чол. Довга дерев’яна тичина з металевим вістрям і гаком. Ішов через лід урядник та й провалився. Зібрався народ. Побігли за баграми (Україна сміється, I, 1960, 14); Ігор вимахує якимсь багром чи довгими кліщами, скидаючи на землю другу бомбу (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 401); Потім взяв [Данько] в одного з них [дядьків] багор, став промацувати ним дно біля кручі (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 512).
БАГОР
Тлумачення слова