БАГНУ́ТИ, ну, неш, недок., діал.
1. з інфін. Дуже хотіти, бажати. Мій син багне йти до школи так, що ну! (Словник Грінченка); Він багне забути і про свій немолодий вік, і про осоружну хворобу (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 14).
2. за чим, чого. Прагнути до чого-небудь. — Добре, коли молодий чоловік привикає любити правду, шукає її, багне за новими науками (Осип Маковей, Вибр., 1954, 71).