БАГАТОЛЮ́ДНИЙ, а, е.
1. Який складається з великої кількості людей. Торг на Подолі кипів, шумів, вирував. Уже здалеку було видно багатолюдний натовп (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 119); Це були багатолюдні збори більшовиків шахтоуправління (Іван Ле, С. Голубар, 1950, 83); Багатолюдна демонстрація.
2. Такий, у якому живе багато людей. Повз гостроверхий багатолюдний будинок, де жили всі вони, сунули юрби біженців (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 133); Багатолюдне місто;
// На якому в даний момент перебуває багато людей. Міські проспекти і майдани Багатолюдні і шумні (Микола Упеник, Укр. поема, 1950, 29).