БАДЬО́РО. Присл. до бадьорий. Дарка співала.. так бадьоро, голосно, завзято (Леся Українка, III, 1952, 660); Усім нам ця прогулянка була приємна, почували ми себе бадьоро (Микола Трублаїні, III, 1956, 404); * Образно. Свіжий сніжок.. бадьоро рипів під ногами (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 205);
// у знач. присудк. сл. Про наявність бадьорого настрою. Рушаю далі — тепер бадьоріше. Тепер є певність. Я скоро побачу панну Анелю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 267).
БАДЬОРО
Тлумачення слова