БАДДЯ́, і, жін., рідко.
1. Велике цебро. Тягне він [хлопець] здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 22).
2. Посудина для витягання руди або землі з шахти; цебер. З вишки у шахту раз по раз спускалася баддя, яка виносила на поверхню вапнякуватий ґрунт впереміш з камінням (Василь Минко, Вибр., 1952, 417).