БА́БИН, а, е. Належний бабі (див. баба * у 1—3 знач.). Хлопець аж спотикається за саньми у ковзьких бабиних шкарбанах (Олесь Гончар, II, 1959, 151); — Ой, не гудьте мене, що я на ці збори прителіпалась, — мовляв, хай бабине слово почують (Юрій Яновський, I, 1954, 13).
♦ Бабине літо: а) погідні, теплі дні на початку осені. День був ясний, сонячний та теплий. Починалось бабине літо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 183); Стояла тепла осінь, бабине літо (Іван Ле, Наливайко, 1957, 7); б) павутиння, що літає в цей період. «Бабине літо» висіло по віттях, як прядиво (Леся Українка, III, 1952, 738).
БАБИН
Тлумачення слова