БАБУВАТИ, ую, уєш, недок., заст. Бути бабою (див. баба 1 6); приймати дітей під час пологів. Лазорчиху взяли в друге село бабувати (Панас Мирний, IV, 1955, 223); [Риндичка:] У вівторок я бабувала у Зіньки Тухленкової (Марко Кропивницький, I, 1958, 502); Горпина все життя куховарила на весіллях, бабузала на родинах (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 597).
БАБУВАТИ
Тлумачення слова