БА́Б’ЯЧИЙ, а, е. Прикм. до баба 1 3. [Храпко:] Ця [Галька], здається, змогла б дати мені підпомоги. Та що? Не баб’ячих рук це діло (Панас Мирний, V, 1955, 122); В кількох кроках від лугу, звідки вже долинав баб’ячий сміх і гуки, Ксеня обережно спинила Любу за рукав (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 256);
// Такий, як у баби; власт. бабі, бабам. Зморшкувате баб’яче обличчя дідугана почервоніло від хвилювання (Олесь Донченко, III, 1956, 324).
БАБ’ЯЧИЙ
Тлумачення слова