Б’ЄФ, а, чол., гідр. Ділянка річки, каналу, водоймища вище або нижче водопідпірної споруди (греблі, шлюзу і т. ін.). У верхньому б’єфі водопідйомної греблі бере свій початок річище каналу (Наука і життя, 6, 1956, 4); Світлі іскряні потоки звільненої води шугнули на нижній б’єф (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 131).
Б’ЄФ
Тлумачення слова