А́ЗИМУТ, а, чол.
1. астр., геод. Кут між площиною меридіана точки спостереження й вертикальною площиною, що проходить через цю точку й спостережуване світило (або предмет).
2. військ. Кут, який утворюється заданим напрямом руху й напрямом на північ;
// Напрям руху навпростець по земній поверхні, визначений за допомогою карти й компаса. Командири бригад вели свої колони по азимутах (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 348).