АВАНТЮ́РНИЙ, а, е.
1. Пов’язаний з авантюрою (в 1 знач.). Шура починала розуміти, що й величезні простори за її спиною здаються їй так безповоротно, назавжди відвойованими саме тому, що їх взято не авантюрними десантами, не бомбами з верескливими «психічними» сиренами, не декоративним загоном мотоциклістів. Ні! Їх сходжено крок за кроком, ґрунтовно переміряно ногами піхотинця (Олесь Гончар, III, 1959, 219).
2. заст. Пригодницький. Українська новелістика в 30-і роки дала велику кількість оповідань.. Це були штампи авантюрної, кримінальної новели (Радянське літературознавство, 3, 1957, 22).