АТРИБУ́Т, а, чол.
1. філос. Суттєва, невід’ємна властивість предмета або явища. Рух — атрибут матерії.
2. Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь. Скромність і строгість З Леніним завжди злиті, Скромність і строгість — Його атрибути святі (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 155); Пальма стала в Туреччині символом родючості і атрибутом весільного обряду (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 286).
3. грам. Означення. Атрибут — термін, який широко вживається переважно в західноєвропейському мовознавстві в такому ж значенні, як і термін означення (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 19).