АТРОФУВА́ТИСЯ, ується, недок. і док.
1. Зазнавати атрофії (в 1 знач.). Доктор дуже настоював, щоб я гуляв щодня, бо це потрібно і для ноги, мускули якої можуть атрофуватися од сидіння (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 166); Варто лише перерізати нерви, які підходять до м’яза, як він припиняє діяльність і через деякий час атрофується (Методика викладання анатомії.., 1955, 178).
2. перен. Зникати, втрачатися. В неї немов атрофувалось відчуттячасу (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 122).