АТМОСФЕ́РА, и, жін.
1. тільки одн., фіз. Газоподібна оболонка Землі і деяких інших планет. У верхніх шарах атмосфери повітря дуже розріджене (Фізика, II, 1957, 27); Атмосфера Марса не містить озону, який у земній атмосфері поглинає небезпечне для життя ультрафіолетове випромінювання (Наука і життя, 12, 1962, 25).
2. тільки одн. Повітря. Він приніс з собою в душну і сперту атмосферу зачиненої хати вогкість і свіжість літнього дощу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 316).
3. тільки одн., чого, перен. Умови, обстановка, породжувані соціальним середовищем, колективом, родиною і т. ін. Як у дитячих літах, так і пізніше я жив в атмосфері теплих, сердечних відносин (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 286); В школі відчувалася та атмосфера хвилюючої урочистості, в якій розпочався перший день екзаменів (Олесь Донченко, V, 1957, 542).
4. фіз., техн. Одиниця вимірювання тиску, яка дорівнює тискові ртутного стовпа заввишки 760 мм, або 1,033 кг/см2. Дівчина подивилася на манометр і спустила пару аж до двох атмосфер (Олесь Донченко, III, 1956, 431); Тиск у кабіні корабля [«Восток-2»] дорівнював одній атмосфері (Радянська Україна, 12.VIII 1961, 2).