АТЕСТА́ЦІЯ, ї, жін.
1. тільки одн. Дія за значенням атестувати. Перечислено [в інструкції] вимоги до кандидатів на атестованих керівників курсів та порядок їх атестації (Василь Еллан, II, 1958, 286).
2. Характеристика фахових знань та ділових якостей службовця; відзив, висновок про кого-, що-небудь. — Степан у нас — молодець! — похвалив замполіт емтеесівського кур’єра.. Така атестація цілком влаштовувала Степанка (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1955, 320).