АСИМІЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. і док., перех.
1. Робити кого-, що-небудь подібним до себе, перетворювати на свій лад. Саме полтавсько-київська її [літературної мови] основа назавжди асимілювала.. тимчасові місцеві.. відхилення (Питання походження української мови, 1956, 28).
2. що, біол. Засвоювати. Рослини асимілюють вуглекислоту;
// Пристосовуватись до чого-небудь. Коли ж організм змушений асимілювати умови зовнішнього середовища, які в тій чи іншій мірі не відповідають його природі, створюється організм, відмінний від попереднього покоління (Наука і життя, 3, 1957, 2).