АСОНА́НС, а, чол., поет. Неповна рима, в якій співзвучні тільки наголошені голосні звуки; повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі. Користується Рильський і таким засобом художнього впливу, як звукопис. Його поетика має зразки чудових асонансів та алітерацій (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 189).
АСОНАНС
Тлумачення слова