АРИСТОКРАТИ́ЗМ, у, чол. Характерна для аристократів манера поведінки, що виявляється в зовнішній вишуканості, витонченості, гордовитості. Лейзор Рабиненко, не більше як начальник повіту, ще не мав гонору й аристократизму одеських міністрів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 96); Господар неприховано хизувався своїм аристократизмом та пишнотою і вишуканістю столу (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 162);
// Благородство, шляхетність. Витонченість, артистичність та аристократизм не залишали його [Ю. В. Шумського] (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 39).
АРИСТОКРАТИЗМ
Тлумачення слова