АРТИЛЕ́РІЯ, ї, жін.
1. збірн. Вогнепальна зброя різних конструкцій, що вражає противника з великої відстані. Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля: у сусідів била важка артилерія (Юрій Яновський, I, 1958, 382); Танкісти.., стрімко йдучи вперед, залишали.. свіжі сліди своєї роботи: потрощену німецьку артилерію, дотліваючі по кюветах машини (Олесь Гончар, II, 1959, 433).
2. тільки одн. Рід військ, основним озброєнням яких є така зброя. Артилерія в боях перемозі стеле шлях (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 400).
3. тільки одн. Наука про вогнепальну зброю та її застосування в бою.