АРОМА́Т, у, чол.
1. Приємний і ніжний запах; пахощі. Вся зала сповнилась неначе ароматами Лівана й Аравії (Нечуй-Левицький, I, 1956, 386); Вітерець заносив [у клас] ніжний аромат яблуневого цвіту (Петро Панч, Ерік.., 1950, 113).
2. чого, тільки одн., перен. Властива чому-небудь ознака. Від спектаклю віє ароматом юності і свіжості, якоїсь особливої сердечності, щирості і цнотливості (Літературна газета, 26.IX 1946, 4); Прекрасний стиліст, хороший драматург, Старицький зумів, не порушуючи аромату поеми [«Майська ніч»], створити міцне оперне лібретто (Українська класична опера, 1957, 183).