АРХІТЕКТО́НІКА, и, жін.
1. архт. Гармонійне сполучення частин у єдине ціле;
// мист., літ. Розмірність художнього твору; побудова. Він [Панас Мирний] домагався психологічної правдивості, стрункої архітектоніки твору, взаємозумовленості дії персонажів, чистоти і народності мови (Історія української літератури, I, 1954, 389).
2. геол. Загальна картина геологічної будови земної кори або її частини.