АРКА́Н, а, чол.
1. Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин. Василь на аркані вів жеребця до Псла (Панас Мирний, IV, 1955, 193); Влучно кинутий аркан раптом сплутав йому руки, і хлопець звалився на землю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 140); * Образно. Твій край татарським стиснуто арканом, Ординські коні стоптують твій край (Микола Бажан, Роки, 1957, 227).
2. Гуцульський чоловічий танок. Тут, біля Дніпра, гуцули танцювали свій славетний аркан, ви-хровий танець карпатських богатирів (Семен Журахович, Опов., 1956, 264).